?

Log in

No account? Create an account
Previous Entry Share Flag Next Entry
"Стежками Опришків 2016" або три дні в Рахові
yuramantic

Останні три роки, дні вкінці серпня, коли проходить веломарафон "Стежами Опришків", для мене стали чимось святковим, до чого готуєшься заздалегідь: бронюєш вихідні від роботи, місце проживання та квитки на потяг. Цього року святковий захід трішки "спіткнувся" і стало питанням його проведення. Але завдяки ентузіазму організаторів, вчасно підвівся, та був проведений у найкращих його традиціях.

З цього року у мене з'явився спонсор - клуб Velovuyki (http://www.velovuyki.com.ua/), який піклується про своїх інструкторів та оплачує стартові внески на змаганнях.

19 серпня, у п'ятницю, їду на рахівський потяг. Де зустрічаю зо-два десятки знайомих, котрі прямують в тому ж напрямку.

День 1

Приїжджаю я в Рахів 20 серпня, поселяюся традиційно в "Смерековій хаті", де господарі мене вже зустрічають як рідного. Через півгодинки знаходжу друзів, з якими відразу йдемо в піцерію обідати. Після цього я зайшов зареєструвався на веломарафоні та отримав стартовий пакет, де знайшов багато цікавинок: номерок, бандану, футболку, магніт та ще якісь рекламні матеріали. Перевдягаюся, знімаю багажник з велу, змащую ланцюг та ноги вилки. Їду прикатувати фінішний спуск. Піднімаючись вулицею Буркутянською до останнього КП, наздоганяю якогось гонщика, що повільно повзе в попутному напрямку. Обличчя знайоме, розумію що бачились на інших гонках, але хто саме пригадати не можу. Питаю ім'я - Олег. Розговорились, поки їхали разом. Потім він розповідав, як минулого року наздогнав Тошу (тоді Тоша був переможцем у своїй категорії), а потім тримався в одному темпі з Валєрой Доманіцьким (був другим минулого року). Після цих слів я сам собі подумав - ХТО Ж ТИ ТАКИЙ, МОНСТР???!!! Доїхали разом до верху гори, зробили по фото, задерлись на торчок після останнього КП, і далі на спуску я тільки його й бачив. Наздогнав аж на фініші, де він відпочивав, мабуть давненько. Тому-що я ще по-дорозі зустрів Діму Васільєва з групою учнів, трішки постояли на горі потеревенили. А потім я ще тренував світчбеки: вдалося проїхати лише з третьої спроби. А тим крутим гонщиком виявився Олег Токар (Fasser). Перевірив оновлену трансмісію з подовженими шатунами (175 замість 170) - їдеться краще. Повертаюся до садиби, чіпляю номерок зі стрічкою та готуюся до веломарафону. Ввечері збираємося в Руфі для перегляду перегонів Яни Беломоїни, та після йдемо в ДК на брифінг.

День 2 (Веломарафон)
Як я вже зазначив вище, в даному заході я взяв участь втретє. Перший рік було дуже мокро та брудно, і я їхав "Лайт" на гібриді на дубових напівсліках шириною 1,50. Фінішував 15/36. Другий рік вже їхав на нормальному МТБ з широкими колесами. На "Лайті" зайняв 9 місце із 43. А цього року вирішив спробувати себе на "Хардкорі": маршрут довжиною 78км з набором висоти близько 3км.

Отже, прокидаюся о 7 ранку, по-звичці випиваю стакан чистої води та відразу йду на кухню готувати собі сніданок. На цей момент там вже хозяйнує мій суперник з Маріуполя - Віталій. Він варить собі гречку, я поряд - макарони, які придбав звечора у місцевому маркеті. Снідаємо, та о 8:20 вирушаємо до стартової галявини.




Поставивши підпис у стартовому протоколі, заходимо на стартовий майданчик. Слухаємо передстартовий інструктаж та запускаємо Страву. 09:00 - СТАРТ!!!

Зі старту розганяємось, та їдемо близько 30кмг по асфальту декілька км. І ось, починається славнозвісний "перший апхіл" довжиною 10км з набором висоти 735м. На "Лайті" це найскладніша ділянка, а на "Харді" - це лише початок. Вперед сильно не рвусь, намагаюся тримати свій темп. Взагалі цього року не ставив за мету проїхати "кров_з_носу", але викладатись я все ж таки полюбляю. В гірки я їду непогано, тому налаштувавшись на комфортний темп, впевнено вкручую догори. Час від часу обходжу суперників. Намагаюся не піднімати пульс вище 180. Ближче до вершини цього підйому, рухаючись по стежечці позаду суперника, чую, як він переджує мене, що там бите скло, щоб був обережним - приємно. Заїжджаю на 1 КП на 15 позиції. По часу заїхав перший ап за 58хв (минулого року на "Лайті" за 56хв). Всього стартувало в категорії - 34 гонщика. Непогано йду. Випиваю прохолодної води, закидаю банан та продовжую рух. 2, 3, 4 КП - їду по своїм силам, трішки стримуючи себе, щоб вистачило до фінішу. Попереду і позаду себе бачу суперників. Розтягнулися з деяким проміжком. То на підйомах я когось обжену, потім на рівнині чи спуску він мене. Так і їхали. На кожному КП намагався випити води та щось з'їсти, так як на одному домашньому сніданку проїхати такий маршрут в спорт-режимі складно. А з собою я взяв лише флягу 0,7л з розчином регідрону. Ніяких особливих спорт-харчів не застосовував.

Проходжу 4-КП, де показую фотографу... лайк. Далі починаються небезпечні спуски до річки, про що попередили на минулому пункті. Обережно зповзаю, можливо десь перегальмовую. Один раз навіть впав, легенько. Але обережність сьогодні перш за все, тому намагаюся не робити ризикових маневрів. Далі маршрут вздовж річки, по воді та багнюці, по мокрому камінню малого та великого діаметру. Файний новий пішохідний місток через річку і починається підйом на хребет. Десь їдеться, десь доводиться пішкодралити. На 5 КП знову випиваю води, закидаю банани та продовжую рухатись. І тут починається найтяжче - довга ділянка, де довелось лізти вверх з велосипедом пішки на пульсі до 180. В цей момент в голову лізуть різні думки. Якось вийшло, що згуртувались чоловік 5-7 в одному місці. Хтось каже, що вже хоче додому. Хтось просто пригадує різні слова, які не прийнято використовувати в культурному суспільстві. З величезною віддачею сил видерлися нагору і далі почалися дуже класні трейли. Дуже красиво. Навіть забуваєш про ті прокляття, які посилав нещодавно в адресу того пішого підйому.

Слідкую за кілометражем і діаграмою. Вже їду сам, всі десь розгубились. Вже має бути КП, а його нема!!! Допиваю останній регідрон із фляги та їду з надією, що КП таки буде. Довго не було, але знайшлося аж десь на 52км. Перевів подих, закинув банан, яблоко, кавун. Волонтери наповнили флягу. Вхопив в одну руку ще шматочок яблока, а в іншу - вівсяне печиво. Сідаю, їду далі. Намагаюся це все пережувати швидше на ходу. Хтось ще біжить зліва з камерою, знімає. Проштовхнув перекус, кручу педалі до спуску з хребта. На шляху трапляються здоровенні калюжі, де сам проходив збоку, а вел прокочував майже по втулки у багні. Ой, я його ще ніколи не бачив той спуск до річки. Там такі каменюки. Їду дуже обережно. Раз, все таки, приклався, трішки здер ногу під коліном. Але не страшно, продовжую перегони. Нарешті добираюсь до 7 КП, п'ю воду, знову їм банани. Позаду під'їжджає ще один гонщик. Але також не поспішає і біля пункту втамовує спрагу та голод. Я рушаю на останній підйом, а той хлопець відразу десь і відпав. Мабуть то хтось із "Лайту". Кручу вверх, сили начебто ще є, їдеться. Але якщо трішки прибавити, то починається запаморочення. Тому намагаюся їхати умовно на 95% можливості. Обганяю ще декілька гонщиків з "Лайту".

Останнє КП! Ковтаю води, закидаю шматочок банану та мерщій направляюсь до фінішного спуску. Втома вже дає про себе знати і не викручую повністю ці останні торчки, хоча на свіжу ногу заїжджається нормально. Руки вже тремтять від виснаження, стресу, напруги. Попереду та позаду нікого не видно. Думаю - зараз головне обережно спуститися. Руки реально вже боліли, особливо трицепси, тримати кермо було важко, а ще ці градієнти вниз... Трішки тупаково проїжджаю світчбеки та далі спускаюсь без особливих інтриг. На крутому спуску перед переїздом через дорогу бачу Аню з фотографом. Ще трішки файних стежечок та ось він, довгоочікуваний ФІНІШ!!! Ура, я це зробив!!! Але результату ще не знаю. Лише особистий час - 6:53год з середнім пульсом 160уд/хв.

Злажу з велосипеда, немов вже приріс до нього. Все болить, пити хочеться. У палатці біля фінішу Вероніка роздає перекус. З жадібністю нападаю на кавун, прошу велику скибку, та йду відпочивати на травичку. По-троху відходжу.

Згодом зустрічаю на фініші Фассера. Виявилося, у нього поломка і зхід. Прикро.

Потім знаходжу палатку, де на екрані показують результати. Дивлюсь, і не вірю своїм очам - я приїхав 16м!!! Я навіть не сподівався опинитися в першій половині. Із 34 було аж 7 зходів. Задоволений своїм результатом, чекаю нагородження, спілкуюся з друзями та їм макарони з "галушка-паті". Аня промиває мені збите коліно хлоргексидином.

Веломарафон подолав без поломок, проколів і серйозних травм, лише кілька синьців та подряпин.

Нові фотохромні окуляри показали себе чудово - добре видно у темному лісі і не сліпить на сонці. Дякую за цей подарунок прекрасній Квітоньці.

Запис перегонів на Страві: https://www.strava.com/activities/683876108

Результати на сайті: http://bikeportal.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=352&raceid=779&racecatid=804

Подивившись нагородження, беру ровера та прямую до "Смерекової хати". Я й забув, що ще має бути групове фото, яке я цього року пропустив. Ну що ж поробиш. У садибі миюсь, перевдягаюсь, лежу півгодини, та збираюсь кудись вийти. Зв'язуюсь с Ігорем та Анею. Вирішуємо заїхати в гості до Еріка. Беру непомитий та незмащений байк, з незнятим номерком, та їдемо гуляти. Добре посиділи на задньому дворику, поспілкувалися з Еріком та трьома Євгенами: Закорою, Шиловим та Черкасом. Бантік десь спав у цей час, наче. Відпочивши ми близько опівночі роз'їхались по домівках.

День 3

В понеділок більшість учасників роз'їхались по своїм містам. А у мене в запасі ще один день для відпочинку у Рахові. Вирішую сьогодні проїхатись в режимі відновлення по асфальту. Збираюся, змащую ланцюг, та близько 11 виїжджаю. Попутно в готелі "Європа" забираю свою страховку з мед. довідкою. Діма Васільєв з балкону крикнув, що зараз також будуть їхати у моєму напрямку, почекавши півгодини я вирішив їхати самотужки, так як після обіду передають дощ і тупити ніколи. Прямую до "Географічного Центру Європи". Біля нього наздоганяю трьох велотуристів - два хлопці і дівчина. Вони також були на Опришках. Поспілкувались, я придбав собі карпатського чаю, разом випили медового квасу та я поїхав далі. То тут, то там на дорозі люди виставляють на продаж яфину (чорниці). Хочеться поїсти, але з собою взяти нікуди. І от коли проїжджав повз одного з таких місць, зупинився та покликав хозяйку. Запропонував за подвійну ціну мені продати півлітрову банку за умови, якщо помиє і насипле в тарілку і дасть цукру. Молода хозяйка погодилась і подала мені миску з великою ложкою, щедро притрусивши цукром. Даю гроші, але вона відмовилася брати більше, ніж коштують ті ягоди, які я замовив. За 20грн я отримав супер-корисну страву на-замовлення. Люди рахівщини дивовижні. Стою, їм, насолоджуюсь. Тут повз мене проїжджають три моїх вже знайомих велотуристи. Посміялися, вони поїхали далі. Я щиро подякувавши господині також поїхав в сторону велотуристів. Згодом біля джерела їх наздогнав. Знову поспілкувалися та проїхали декілька км разом. Далі вони продовжили шлях на Солотвино, а я звернув на село Луг. Під'їхав до 7-КП з іншого боку, ніж на веломарафоні, та далі вже через перевал і фінішний спуск повернувся до Рахова. Коли виїхав на вершину перевалу, зафіксував страшні дощові хмари над Раховом і грозу неподалік. Вкінці фінішного спуску почало моросити. Лиш трішки підмок, але майже встиг. Так чудово провів день в режимі "рекавері", проїхав 61км та набрав 1618м висоти.

https://www.strava.com/activities/684890743

Нарешті відмив велосипед, повернув йому "товарний вигляд" ))

Сходив повечеряв у Колибу. Бульйон, що торік був по 7грн, цього року вже по 12грн.

Пройшовся по супермаркетах, прибав собі декілька цікавих приправ.

На наступний день зранку пішов на базар взяв півтора кг вурди, трішки гуцульскої ковбаски та копченого сала.

Хозяїн садиби виставив державний прапор на честь Дня прапора України.

Далі потяг, красиві види з вікна, та повернення додому.



P.S. Дякую організаторам, волонтерам та учасникам за свято! Ви більш ніж виправдали мої сподівання. Було дуже якісне обслуговування на КП. Я повністю задоволений цією поїздкою. А ще я дуже люблю Рахів!

До нових зустрічей!